Реальна економія енергоресурсів у житлово-комунальній сфері напряму пов'язана з обов'язковою наявністю двох основних можливостей: обліком споживаних ресурсів і регулюванням цього споживання. Інакше кажучи, кожний квартировласник повинен знати, яку кількість того або іншого енергоресурсу він спожив за певний проміжок часу й мати можливість регулювати це споживання — зменшувати або збільшувати його. Для практичної реалізації цих функцій застосовуються різні технічні засоби: для організації обліку — лічильники й прилади-розподільники, для регулювання — вимикачі, різні крани, вентилі й регулятори.
Так, якщо йдеться про регулювання електроспоживання, то всі розуміють, що без об’єктивної необхідності не варто вмикати електроосвітлення й електропобутову техніку, і використовують для цього звичайні електровимикачі. Економія в цьому випадку досягається внаслідок раціонального використання електроенергії, ну й, звичайно ж, унаслідок застосування електропобутової техніки та електроламп високих класів енергоефективності (А, А+, і навіть А++).
Регулювання споживання природного газу, холодної й гарячої води забезпечується шляхом різних клапанів. Окрім того, з їхньою допомогою можна не тільки перекривати споживання, але й зменшувати або збільшувати витрату, залежно від побажань споживача, а це означає активний вплив на економію цього виду ресурсів.
Трохи складніше організувати регулювання теплоспоживання. У свій час для цього використовувалися конусні крани, установлювані перед тепловим введенням у кожний опалювальний прилад (радіатор). Разом з тим, споживачі дуже рідко використовували їх за призначенням, тому що тарифи на опалення були чисто символічні. Згодом подібні крани робилися непридатними (закипали) і ними просто не можна було користуватися. Сьогодні, коли тарифи на опалення постійно зростають, економія теплової енергії стає не тільки актуальною, але для більшості населення головним фактором виживання, і регулювання теплоспоживання стає архіважливим. Основним технічним засобом для забезпечення цієї можливості служить радіаторний терморегулятор.
Називають його по-різному: кімнатний термостат, радіаторний термостат, радіаторний терморегулятор, але функція однакова — це той же водопровідний клапан, але працює в автоматичному режимі без використання якої-небудь додаткової енергії. Винайшов його данський інженер Медс Клаузен у середині 40-х років минулого сторіччя. Принцип його роботи досить простий. Головним елементом радіаторного терморегулятора є сильфон – замкнена ємність із гофрованою рухливою поверхнею, заповнена термочутливою речовиною. Це може бути газоконденсатний, рідинний або парафіновий наповнювачі (залежно від фірми-виробника) температури, що реагують на зміни та збільшуються чи зменшуються в обсязі. Внаслідок зміни температури в приміщенні, де встановлений терморегулятор, сильфон або стискується внаслідок зменшення в обсязі термочутливої речовини при зниженні температури, або розширюється за підвищення температури. Ці зміни сильфона передаються на шток, з'єднаний із замикальним клапаном, який відкривається або закривається більше, і відповідно збільшується (або зменшується) подавання теплоносія на опалювальний прилад, залежно від зміни температури в приміщенні. Як показує практика, сильфон може робити понад 1 млн таких циклів, що дорівнює шістдесятьом рокам безперервної експлуатації.
Клапан терморегулятора завжди монтується на подавальному трубопроводі, безпосередньо перед опалювальним приладом. Термостатичний елемент, який ще називають голівкою, закріплюється на корпусі клапана за допомогою вбудованого приєднувального механізму без використання будь-яких інструментів. При цьому давач термостатичного елемента повинен розташовуватися так, щоби безперешкодно реагувати на будь-які температурні зміни в приміщенні. Наймасовіше поширення отримали термостатичні елементи із вмонтованим давачем. Вони завжди розташовуються горизонтально відносно підлоги в приміщенні, щоби навколишнє повітря могло вільно циркулювати навколо давача. У випадках, коли циркуляція повітря ускладнена (термостатичний елемент постійно завішений шторами або декоративним екраном) використовується виносний давач, який установлюється на відкритій поверхні (стіні або плінтусі) на відстані не далі ніж 2 метри від термостатичного елемента і з’єднується з ним спеціальною капілярною трубкою. І третій варіант – використання термостатичного елемента з виносним регулятором застосовується у випадках, коли доступ до регулювальної голівки ускладнений. Наприклад, захований за незнімними декоративними панелями.
Бажана температура в приміщенні встановлюється обертом голівки термостатичного елемента, на якій нанесена шкала налаштування. Зазвичай на шкалі фіксується 6 позицій, кожній з яких відповідає певний інтервал температур:
Досягається це завдяки тому, що обертом голівки на певну позицію ми фіксуємо положення замикального клапана, а, отже, і подавання теплоносія на опалювальний прилад у кількості, необхідній для підтримування вказаної температури в приміщенні.
Для отримання реальної економії теплової енергії, що йде на опалення квартири, кожний споживач повинен активно використовувати надані йому можливості.
По-перше, установлювати певний температурний режим для кожного приміщення квартири. Приміром, якщо у вітальні вам комфортно за 20–22 °С, то на кухні, де тепло додатково виділяє плита, холодильник тощо, цілком можна обійтися й із 18 °С. Так само і щодо спальних кімнат.
По-друге, знижувати температуру у квартирі на час короткострокової відсутності в ній мешканців (відхід на роботу, заняття), а після повернення її можна швидко довести до комфортного рівня.
По-третє, знижувати температуру до рівня захисту від замерзання на період тривалої відсутності мешканців, приміром, на період зимової відпустки. Як показує практика, виконання цих нескладних правил дозволяє заощаджувати до 20% теплової енергії.
Останнім часом велике зацікавлення в користувачів стали викликати інтелектуальні електронні радіаторні терморегулятори з функцією програмування. Термостатичні елементи цих регуляторів легко монтуються на будь-які раніше встановлені клапани. Вони оснащені низкою стандартних програм для керування температурним режимом у приміщенні. Одна з них дозволяє підтримувати задану температуру протягом усієї доби. Інші дозволяють на певний період (на час сну, відсутності на час роботи тощо) знижувати температуру на кілька градусів, а після закінчення заданого часу підвищувати її до первісних параметрів. Ба більше, усе це проводиться в автоматичному режимі й не вимагає постійного переналаштування, як у випадку використання звичайних терморегуляторів. Важливою перевагою електронних терморегуляторів є також наявність функції «відчинене вікно», що дозволяє перекривати регулювальний клапан у випадках різких знижень температури в приміщенні, що зазвичай відбувається під час провітрювання. Це сприяє істотному скороченню втрат тепла й економії теплової енергії.
Для багатьох із нас радіаторний терморегулятор є новинкою, ми не зовсім розуміємо, як він допомагає керувати своїм теплоспоживанням і заощаджувати теплову енергію. Хотілося б сподіватися, що ця стаття допоможе розвіяти ваші страхи й сумніви. І повірте, усе не так складно, а радіаторний терморегулятор стане для вас таким же звичним, як електровимикач або водопровідний кран.